«Гіркої пам’яті ковток»

Пам'ять - нескінченна книга, у яку зафіксовано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок уписано криваво-чорними письменами: читаєш і здригаєшся від жаху. Особливо вражають ті, де викарбовано слова « війна».

У  народну пам’ять  глибоко врізалася  неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона чорним смерчем пронеслася над просторами України, зачепила переважно прості родини робітників і селян, які віддали своїх, часто єдиних, синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти.

На цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях. За кожним воїном-афганцем – доля, життєвий подвиг, крок у Безсмертя.  

З нагоди  30 – річчя  з дня виводу радянських військ з Афганістану Ватутінською  сільською бібліотекою  - філією був проведений    вечір – пам’ять   «Гіркої пам’яті ковток». На  зустріч  були  запрошені свідки тих подій. Це нашi односельцi, воїни – афганці , воїни-інтернаціоналісти: голова Нововодолазької районної спілки ветеранів Афганістану  кавалер бойових орденів Червоної Зірки і Слави  - Сергій Федорович Воротняк, Микола Левченко (нагороджений медаллю «За бойові заслуги»), Микола Сушко, Микола Рибалко (нагородженний медаллю «За бойові заслуги»), Ігор Півненко, Ігор Німкович, Микола Жижера; воїни інтернаціоналісти: Олександр Красовський, Микола Червоний, Микола Богачов, Юрій Ткаченко. Були також присутні родичі воїнів: Валентина Пилипено - вдова афганця Віктора Пилипенка (трагічно загинув у мирний час), Людмила Романенко - вдова Анатолія Романенка, Ніна Мазій - мама афганця  Сергія Мазія.  

Кожна нація має свою багатовікову історію, з її трагічними сторінками, які залишаються в пам'яті поколінь. 30 років минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій.

с. Ватутіне