Анонс подій
Подій не заплановано
Пошук
Посилання
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
До уваги платників податків!
До уваги платників податків!

Поділитися новиною:

До уваги платників податків!

Південне управління Головного управління ДПС у Харківській області інформує!

Заява про перехід на спрощену систему оподаткування ФОП у разі зміни податкової

адреси подається до закінчення бюджетного року за попереднім місцем обліку

Фізична особа – підприємець у разі зміни податкової адреси, пов’язаної із зміною адміністративного району, подає заяву про перехід на спрощену систему оподаткування до контролюючого органу за попереднім місцем податкової адреси (неосновним місцем обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 01 січня наступного року – за новою податковою адресою (основним місцем обліку).

Відповідно до п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 – 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.

Підпунктом 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ визначено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Згідно із п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Сплата єдиного податку платниками першої – третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (п. 295.4 ст. 295 ПКУ).

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).

Водночас згідно з частиною восьмою ст. 45 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI зі змінами і доповненнями у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Порядок переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) регламентується нормами розд. X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) із змінами та доповненнями (далі – Порядок).

Відповідно до п. 10.13 розд. Х Порядку у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1)   у такому випадку одночасно із зняттям з обліку, зокрема фізичної особи – підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розд. VII Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 розд. Х Порядку;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) – з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (п. 7.3 розд. VII Порядку).

Таким чином, фізична особа – підприємець у разі зміни податкової адреси, пов’язаної із зміною адміністративного району, подає заяву про перехід на спрощену систему оподаткування до контролюючого органу за попереднім місцем податкової адреси (неосновним місцем обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 01 січня наступного року – за новою податковою адресою (основним місцем обліку).

 

Скасовується сплата податку на доходи фізичних осіб з пенсій, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму

Законом України від 16.01.2020 № 466–ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни та доповнення до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Так, згідно Закону України від 16.01.2020 № 466 – ІХ виключено підпункт 164.2.19 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яким передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Таким чином до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включаються суми пенсій якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року.

 

Умови перебування юридичних осіб на четвертій групі платників єдиного податку

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що до платників єдиного податку четвертої групи належать сільськогосподарські товаровиробники -  юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% - п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) .

Сільськогосподарський товаровиробник - це, зокрема, юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) – продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 – 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (п.п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві (п.п. 291.4.2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).

Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, перетворення, поділу або виділення, то норма щодо дотримання 75 % частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на:

  -усіх осіб окремо, які зливаються;

  -кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;

  - особу, утворену шляхом перетворення.

Якщо сільськогосподарський товаровиробник реорганізується шляхом приєднання, то норма щодо дотримання 75% частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на усіх учасників такої реорганізації.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які брали участь у їх утворенні та були припинені в результаті злиття, дорівнює або перевищує 75 %.

Сільськогосподарські товаровиробники – юридичні особи, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків (п.п. 291.4.5 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 %.

Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники – юридичні особи можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75%.

Разом з цим не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи:

- СГ, у яких понад 50 % доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини) (п.п. 291.5 прим. 1.1 п. 291.5 прим. 1 ст. 291 ПКУ);

-СГ, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 – 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, вин виноградних, плодово-ягідних та/або напоїв медових, вироблених та розлитих у споживчу тару малими виробництвами виноробної продукції з виноматеріалів виключно власного виробництва (не придбаних), отриманих шляхом переробки плодів, ягід, винограду, меду власного виробництва, а також крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 % доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб’єкта господарювання) (п.п. 291.5 прим. 1.2 п. 291.5 прим. 1 ст. 291 ПКУ);

-СГ, який станом на 01 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.п. 291.5 прим. 1.3 п. 291.5 прим. 1 ст. 291 ПКУ).

 

Який день вважається днем сплати ЄВ?


            Відповідно до частини 7 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв’язку.

Згідно з частиною 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати ЄВ вважається:

1) у разі перерахування сум ЄВ з рахунку платника на відповідні рахунки контролюючого органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок контролюючого органу;

2) у разі сплати ЄВ готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати ЄВ в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки контролюючих органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

 

Які категорії громадян мають пільги по земельному податку?

Відповідно до п. 281.1 ст. 281 ПКУ від сплати земельного податку звільняються: особи з інвалідністю першої і другої груп; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Детальніше: стаття 281 Податкового кодексу

 

Штрафні санкції по-новому: несвоєчасна реєстрація податкових накладних і розрахунків коригування до податкових накладних

23 травня 2020 року набув чинності Закон України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон №466), яким внесено зміни до ст. 1201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), якими передбачено застосування штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної (далі – ПН) і розрахунку коригування до податкової накладної (далі – РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Так, Законом №466 оновлено п. 1201.1 ст. 1201 ПКУ, відповідно до якого запроваджено нові штрафи за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН ПН/РК, в яких не зазначаються суми ПДВ, а саме в:

ПН/РК, складених на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування ПДВ;

ПН, складених на операції, що оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою;

ПН, складених відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» – «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ, та РК, складених до таких ПН;

ПН, складених відповідно до ст. 199 ПКУ, та РК, складених до таких ПН;

ПН, складених відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 ПКУ.

За порушення граничного строку реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН, до платника ПДВ застосовується штраф у розмірі 2 відс. обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1 020 гривень.

Крім того, відсутність реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН, якщо це порушення зазначене в податковому повідомленні-рішенні (далі – ППР), складеному за результатами перевірки контролюючого органу, тягне за собою накладення на платника податку штрафу у розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 3 400 гривень (п. 1201.2. ст. 1201 ПКУ).

Тобто, нові штрафи за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН розповсюджуються також і на ПН/РК, в яких не зазначаються суми ПДВ. У таких випадках штрафи нараховуються у відсотках до обсягу постачання, встановлених Законом № 466.

При цьому слід враховувати, що згідно з новим п. 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, якщо штрафи за порушення граничного строку реєстрації таких ПН та/або РК в ЄРПН, передбачені ст. 201 ПКУ, були нараховані протягом періоду з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, але грошові зобов’язання за ними станом на дату набрання чинності Законом № 466 неузгоджені (відповідні ППР знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов’язання за ними не сплачено), то мають застосовуватися нові розміри штрафів, встановлені Законом № 466.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника ПДВ здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове ППР. Попереднє ППР вважається скасованим (відкликаним).

Порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого для реєстрації всіх інших ПН та/або РК в ЄРПН, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від 10 до 50 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких ПН/РК в залежності від кількості календарних днів порушення строку реєстрації (п. 1201.1. ст. 1201 ПКУ).

Відсутність реєстрації протягом граничного строку всіх інших ПН та/або РК в ЄРПН, про що зазначено в ППР, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, – тягне за собою накладення на платника ПДВ штрафу у розмірі 50 відсотків суми податкових зобов’язань з ПДВ, вказаної у такій ПН та/або РК, або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо ПН на таку операцію не складено (п. 1201.2. ст. 1201ПКУ).

 

Особливості списання суми недоїмки, нарахованої платникам єдиного внеску

Головне управління ДПС в Харківській області нагадує, що Законом України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі – Закон №592) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 доповнено пунктом 915.

Згідно із внесеними змінами підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному Законом №2464, несплачені станом на день набрання чинності Законом №592 з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Списання відбувається за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом №592:

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону №2464 за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону №2464 за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592;

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до Закону №2464 не підлягають поверненню.

 

Змінено ставки оподаткування податком на доходи фізичних осіб при продажу рухомого майна

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що Законом України від 16.01.2020 № 466–ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни та доповнення до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) зокрема, змінено ставки оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) при продажу (обміну) рухомого майна.

Так, другий продаж (обмін) протягом звітного (податкового) року одного з таких об’єктів рухомого майна, як легковий автомобіль та/або мотоцикл, та/або мопед, оподатковується за ставкою ПДФО 5 %.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою ПДФО 18 % (зміни в  п. 173.2  ст. 173  ПКУ).

Разом з цим нагадуємо, якщо операція оподатковується ПДФО, то утримується і військовий збір за ставкою 1,5 %.

 

Увага! Маєте відокремлені підрозділи – платіть ПДФО до відповідних бюджетів

Головне управління ДПС у Харківській  області нагадує, що  порядок сплати податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) передбачений ст. 168 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата військового збору до бюджету також здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПКУ (п.п. 1.4  п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПКУ).

Такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі – відокремлений підрозділ) (п.п. 168.4.2 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).

Відповідно до ст. 64 Бюджетного кодексу України ПДФО, який сплачується податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах ПДФО, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.

 Згідно з п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ суми ПДФО, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про вci об’єкти оподаткування i об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує вci податки та збори, які згідно з законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків, подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.

Отже, якщо юрособа створює виробничі структурні підрозділи із використанням праці найманих осіб за місцезнаходженням (розташуванням) на іншій території, ніж така юрособа і не уповноважені нею нараховувати (сплачувати) ПДФО, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у відповідних контролюючих органах за місцезнаходженням таких об’єктів та перераховувати ПДФО до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого підрозділу.

 

Розширено перелік платників ЄСВ, які звільняються від сплати за себе

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що у зв’язку з прийняттям Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон № 592) внесено низку змін до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до внесених змін, зокрема, з 01.01.2021 звільняються від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, якщо вони отримують пенсію за віком, або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Крім цього, статтю 4 Закону № 2464 доповнено частинами п’ятою та шостою, згідно з якими відповідно передбачено звільнення від сплати за себе єдиного внеску:

осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за умови взяття їх на облік як фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як фізичною особою - підприємцем, так і особою, яка провадить незалежну професійну діяльність;

осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та фізичних осіб - підприємців, які мають основне місце роботи, за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

 

Внесено зміни до переліку нежитлової нерухомості, яка не оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

До уваги власників нежитлової нерухомості – фізичних та юридичних осіб, що з набуттям чинності Закону України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466),  починаючи з 23 травня 2020 року, виключаються з об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, які віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» та розширюється перелік неоподатковуваних об’єктів нежитлової нерухомості суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу.
         Так, внесеними змінами Законом №466, підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) викладено в новій редакції, відповідно до якого – не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».
        Звертаємо увагу, що у попередній редакції норма виключала з об’єктів оподаткування податком всі будівлі промисловості, у тому числі без обмеження їх використання безпосередньо підприємствами промисловості, що давало можливість застосувати преференцію і щодо об’єктів нерухомості, зданих в оренду іншим суб’єктам господарювання.
       З урахуванням внесених Законом №466 змін для застосування преференції, визначеної підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, суб’єктом господарювання – власником об’єкта нерухомості (будівлі промисловості) такий об’єкт нерухомості має одночасно відповідати таким ознакам:
 -  будівля промисловості має відповідати (бути класифікована) групі «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
 - будівля промисловості має використовуватися суб’єктом господарювання протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності;
 - основний вид діяльності суб’єкта господарювання згідно з реєстраційними даними має бути класифікований у секціях В – F КВЕД ДК 009:2010;
 - будівля промисловості ( у т.ч. її частина) протягом звітного (податкового) періоду не має бути здана в оренду, лізинг, позичку іншим суб’єктам господарювання.
       Також, починаючи з 23 травня 2020 року та  відповідно до внесених змін Законом № 466 до підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу не є платниками податку на нерухоме мано, відмінне від земельної ділянки суб’єкти господарювання малого та середнього бізнесу за нежитлові приміщення, які використовуються ним при здійсненні підприємницької діяльності в тимчасових спорудах.
       Зважаючи на те, що зміни до Кодексу в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (внесені Законом № 466), набрали чинності в 2020 році, викладена редакція підпунктів «е» та «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу буде враховуватись при обчисленні податку фізичними особами за базовий податковий (звітний) 2020 рік та наступні звітні періоди починаючи з 2021 року.

 

Web-адреса: novovodolaga-rda.gov.ua/news/id/2437 | Переглядів: 226Дата публікації: 11:37 13.07.2020